Класним керівникам

УВАГА!
Канікули!!!

Правила безпеки дорожнього руху, поведінки на вулиці

1.               Дії або бездіяльність дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду руху.

2.               Пішоходи повинні рухатись по тротуарних і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.

3.               Водії, пішоходи та пасажири зобов’язані бути особливо уважними до таких категорій учасників руху як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності.

4.               За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини дороги, повинні іти на зустріч руху транспортних засобів.

5.               Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більше як 4 чоловіка. Попереду і позаду колони на відстані 10–15 м. з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості із засвіченими ліхтарями: попереду білого кольору, позаду червоного.

6.               Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх нема – по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів, але тільки у світлу пору доби і лише у супроводі дорослих.

7.               Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах у тому числі підземних і надземних.

8.               У місцях де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.

9.               Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, пішоходи повинні впевнитися у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

10.            Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадових майданчиках, якщо вони відсутні — на узбіччі. Не створюючи перешкод для дорожнього руху.

11.            У разі наближення транспортного засобу з увімкненими проблисковими маячками червоного та синього кольору або спеціальними звуковими сигналами пішоходи повинні утримуватися від переходу проїзної частини або негайно залишити її.

12. Небезпечність для учасників дорожнього руху:

·                  виходячи на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

·                  раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;

·                  допускати самостійний перехід, без нагляду дорослих;

·                  переходити проїзну частину поза пішохідним переходом забороняється;

·                  затримуватись і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

13. У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвище та адреси очевидців, повідомити орган чи підрозділ міліції про пригоду.

14. Пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними не регульованими пішохідними переходами (зебра та ін.), а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.

Особиста безпека та поведінка учнів із метою попередження вчинення пограбувань

Трапляються випадки, коли незнання елементарних правил поведінки сприяє тому, що підлітки стають жертвою злочину.

Щоб уберегтися від злочину та не стати його жертвою, кримінальна міліція у справах неповнолітніх застерігає:намагайся повернутися додому, коли ще не стемніло;

·                  якщо затримуєшся, обов’язково треба повідомити родину, щоб тебе зустріли;

·                  повертаючись із вечірки, дискотеки, масових заходів та інше, у вечірній час, намагайтеся йти зі знайомими, товаришами;

·                  зустрівши ввечері на своєму шляху групу молодих людей намагайтеся перейти на інший бік вулиці, а краще всього звернути на іншу вулицю та уникнути зустрічі з ними;

·                  уникай пустирів, парків, стадіонів, темних дворів, тоне лей;

·                  ніколи не одягайте на себе, ідучи на дискотеку чи вечірку, дорогі прикраси, не беріть з собою значну суму грошей та цінні речі;

·                  у громадських місцях намагайтеся не показувати значні суми грошей, цінні речі, мобільний телефон та інше;

·                  не носіть мобільний телефон на видному та легкодоступному місці;

·                  входячи до будинку чи ліфту, обов’язково перевірте, чи не йдуть за вами незнайомці, ніколи не заходьте в під’їзд чи ліфт з незнайомцями;

·                  відкриваючи квартиру, впевніться, що ніхто за вами не стоїть і не спостерігає, як ви відкриваєте двері квартири;

·                  не впускайте до квартири незнайомих людей, коли відсутні ваші батьки чи родичі;

·                  відкриваючи комусь квартиру, тримайте двері на запобіжному ланцюжку;

·                  не запрошуйте в свою квартиру групу товаришів, або тих, з ким ви недавно познайомилися чи наглядно знайомі;

·                  не показуйте своїм друзям чи знайомим коштовності, місце їх зберігання та інші речі, які можуть викликати нездорову зацікавленість ваших знайомих;

·                  ніколи не розповідайте нікому, що ваші батьки у відрядженні чи кудись поїхали, а ви залишилися одні на декілька днів;

·                  зустрівшись один на один із потенційним злочинцем, проявляйте витримку, намагайтеся підняти більше шуму, кричіть, кличте на допомогу, якщо це відбувається у приміщенні, намагайтеся розбити вікно, щоб привернути увагу громадян та міліції;

·                  намагайтеся не допускати до себе незнайомих осіб ближче, ніж за три роки;

·                  використовуйте для самооборони речі, будь-які речі, які є під руками;

·                  при загрозі нападу підніми шум, клич на допомогу а також сміло використовуй засоби захисту.

Дотримання цих правил допоможе уникнути неприємних моментів у житті, збереже здоров’я, честь і гідність.

Якщо ти опинився заручником

·                  не задавай зайвих питань, виконуй усі вимоги терористів;

·                  не спричиняй опору, не реагуй на дії терористів по відношенню до інших заручників, зберігай спокій щоб не відбувалося б, намагайся не виявляти свого страху;

·                  не роби різких рухів, по можливості менше рухайся;

·                  на всі свої дії питай дозвіл у терористів;

·                  не намагайся якимось чином дати про себе знати на волю – у випадку невдачі це приведе до погіршення умов утримання;

·                  намагайся встановити з терористами людські відносини;

·                  запам’ятай все, що може допомогти спецслужбам (обличчя цих людей, їх кількість, зброю, розміщення);

·                  під час звільнення вибери місце за будь-яким укриттям та лежи до закінчення пальби;

·                  при звільненні виконуй всі вимоги співробітників спецслужб.

 Як не стати жертвою шахраїв

·                  ніколи не приймай пропозицію здійснити угоду в якій ти вагаєшся, навіть якщо вона здається тобі вигідною;

·                  якщо хочеш придбати дефіцитний товар з рук, то зустрічайся з продавцем там де є можливість спокійно роздивитися та приміряти річ яку бажаєш придбати;

·                  при купівлі, перед тим як віддати кошти, переглянь ще раз товар, розраховуючись тримай його в руках;

·                  не довіряй свої речі стороннім людям;

·                  не приймай участь в розіграшах призів та лотерей, в яких сумніваєшся, особливо на вулиці, переходах, метро, вокзалах, базарах;

·                  ніколи не грай в азартні ігри, навіть з друзями;

·                  не вступай в гру, правила якої мало відомі;

·                  ніколи не погоджуйся на порушення норм закону та етики.

Поведінка в натовпі

·                  якщо ти потрапив у натовп, вибери план поведінки та оціни ситуацію;

·                  якщо натовп поніс тебе застібни всі кувиці, заховай лишні предмети, викинь сумку та парасольку і т.п.; не хапайся руками ні за які предмети;

·                  намагайся не впасти, тримай руки зціпленими на рівні грудей з розкинутими ліктями, створюючи простір перед собою, відхили свій корпус назад, стримуй натиск людей, які йдуть вслід за тобою;

·                  якщо ти впав – підіймайся любою ціною (підіжми ноги під себе та ривком вставай вперед за течією руху);

·                  якщо піднятися неможливо, притисни коліна до грудей і закрий голову руками;

·                  запобігай в натовпі центру та її країв, загорож на шляху руху, особливо вітрин зі скла;

Запам’ятай!

·                  Головна небезпека натовпу – паніка.

·                  При паніці люди рухаються хаотично, скупчуються у вузьких проходах, створюючи затори та пробки. Створюється давка, в якій травмуються та гинуть люди.

Правила поведінки на природі

Якщо ти заблукав

·                  Зупинись, озирнись навкруги, прислухайся до звуків (виходити необхідно на звуки та шум).

·                  Визнач скільки часу ти рухався, згадай свій шлях.

·                  Шукай доріжку, дорогу, струмок, річку – вони виведуть до житла.

·                  При виході на доріжку, дорогу рухайся по направленню слідів, при виході до річки або струмка – вниз за течією.

Запам’ятай зони прослухування:

·                  шум потяга ……………………………………….10 км;

·                  паровозний гудок …………………….…..10 км;

·                  автомобільний сигнал …………………….2–3 км;

·                  гавкіт собак, ржання коня …………….2 — 3 км;

·                  крик людини …………………………………..1–1,5 км;

·                  шум вантажівки ……………………………..0,5–1,5 км

Якщо ти відстав від групи

·                  Не сходь з доріжки.

·                  Зупинись на роздоріжжі та чекай, коли за тобою прийдуть.

·                  Якщо погода погіршилась, розведи вогнище та збудуй тимчасове укриття.

Запам’ятай!

·                  На маршруті не можна віддалятися від групи.

·                  Не розпалюй вогнище: біля сухих дерев, в хащах, комишах; поруч з живими деревами; поряд дерев, на гіллях яких лежить сніг.

·                  Не збирай та не куштуй незнайомі тобі ягоди, навіть якщо на вигляд вони апетитні.

·                  Не наближайся близько до рослин які тобі не знайомі, вони можуть виявитися отруйними навіть на дотик.

Будь обережний з грибами!

Гриби є цінним продуктом харчування, але пам'ятай: до споживання не загальновизнаних чи сумнівних грибів слід підходити обережно, тим більш, що дія грибів на організм людини здебільшого індивідуальна.

При зібранні грибів чи при купівлі на ринку необхідно суворо дотримуватися основних правил, щоб уникнути помилок, які можуть привести до отруєння:

1.               Збирай (купуй) лише ті гриби, про які ви точно знаєте, що вони їстівні.

2.               Не споживай старі та зіпсовані гриби.

3.               Не збирай (купуй) і не їж тих грибів, які біля основи ніжки мають клубнеподібне потовщення.

4.               При збиранні (купівлі) печериць звертай увагу на колір пластинок. Не бери печериці, які мають білі пластини – це пластинки отруйної блідної поганки, за зовнішнім виглядом схожої на печерицю.

5.               Не зберігай неочищені гриби більше 24 годин.

6.               Усі гриби перед готуванням слід прокип'ятити 10–15 хвилин, а відвар вилити.

Отруту, яка міститься в грибах поділяють на 3 групи:

Першу становить отрута грибами (сироїжки, печериці, рудіючи отруйні, недоварені опеньки, осінні сироїжки). Вони спричиняють лише порушення травлення. Їхня дія проявляється через 1–2 години після споживання.

Друга група отрути (мухомор червоний, пантерний) діє на нервові центри. З'являються ознаки отруєння через 30 хв. – 2 години у формі сильної нудоти, блювання, проносу з біллю, запаморочення, втрати свідомості, сп'яніння, приступів сміху, плачу, галюцинацій.

Хворому необхідна лікарська допомога і постільний режим.

Третя група отрути (блідна поганка та деякі мухомори). Причиняє найтяжкі смертельні отруєння. Перші ознаки з'являються через 5–48 годин: відчуття жару, сильне потовиділення, слюно- і сльозо витікання, біль у шлунку, нудота, блювота, здуття живота, мимовільне сечовиділення і дефекація.

Перша допомога та дії до прибуття лікаря!

Хворого слід покласти в ліжко, давати пити дрібними ковтками солону холодну воду, холодний міцний чай, або каву. Спиртного давати не слід, через те, що спирт полегшує всмоктування грибної отруї. Необхідно якомога швидше викликати блювоту, промити шлунок, прийняти послаблююче. Після цього вжити активоване вугілля, секту або інші адсорбенти до 50 пігулок. Обов'язкова термінова госпіталізація.

Бережіть своє здоров'я і життя !

ІНСТРУКЦІЯ

з правил безпечної поведінки у побуті

Техніка безпеки при користуванні побутовими газовими приладами

Порушення правил безпечного користування газом призводить до нещасних випадків. Найбільша їх кількість трапляється при користуванні несправними газовими колонками і димоходами.

Потрібно знати

·                  Користування газовими колонками, газифікованими опалювальними печами та іншими приладами при відсутності тяги суворо забороняється.

·                  Перед вмиканням газових приладів перевіряйте тягу.

·                  Категорично забороняється перенесення та самостійний ремонт газового обладнання у приміщеннях.

·                  Під час бурі та сильного вітру без перевірки тяги в димоходах не користуйтеся газовими приладами.

·                  Не залишайте без нагляду газові прилади увімкненими навіть на короткий час.

·                  Відчувши запах газу, перекрийте кран газопроводу, не вмикайте і не вимикайте світла, електроприладів.

·                  Не висни на газових трубах.

·                  Не роби уроки, не спи і не відпочивай в приміщеннях, де встановлена газова плита.

·                  Не використовуй газові плити для опалення приміщення.

·                  Не використовуй вогонь для виявлення пропуску газу (використовуй для цього мильну піну).

·                  Після закінчення користування газом вимкни конфорку та перекрий газ.

·                  Виходячи з житла перекрий газ.

Порядок користування побутовими газовими приладами

Перед користуванням всіма газовими приладами необхідно провітрити приміщення протягом 10-15хв. Кватирка чи фрамуга мусять бути відкритими протягом всього часу роботи газового приладу.

Газові плити. Перед розпалюванням пальників газової плити необхідно:

Перевірити, чи закриті крани на газопроводі до газової плити, встановивши риску на пробці крана вздовж труби.

Запалити сірник, піднести до пальника плити і лише тоді відкрити кран цього пальника.

Якщо полум’я пропускає в середину пальника, або відривається від нього, то необхідно закрити кран пальника, і через деякий час запалити пальник знову. При повторенні такого стану пальника користуватися ним категорично забороняється. Для усунення причин слід викликати спеціаліста газового господарства.

·                  Перед користуванням духовкою її слід обов’язково провітрити, різко відкриваючи та закриваючи (3–5 разів) дверці. Запалювати пальник духовки слід тільки за допомогою скалки чи скрутня паперу. Обов’язково треба стежити, щоб газ загорівся по всій довжині пальника.

·                  Для виключення газової плити необхідно закрити кран пальника, а потім на підвідному газопроводі, чи вентиль на балоні, якщо газ надходить від газобалонної установки.

При виявлені запаху газу у квартирі (будинку):

·                  Негайно вимкни газову плиту.

·                  Перекрий газовий кран.

·                  Відкрий вікна або формуги для провітрювання.

·                  Не запалюй вогонь, сірники, свічки, не вмикай і не вимикай електроосвітлення та електроприлади, не користуйся електродзвоником.

·                  Вийди з загазованого приміщення та виклич аварійну службу газового господарства по тел. 04.

При виявлені запаху газу в підвалі, під’їзді, на подвір’ї, на вулиці:

·                  Не вмикай і не вимикай електроосвітлення, не запалюй вогонь.

·                  Попередь людей про загазованість і загрозу небезпеки.

·                  Виклич аварійну службу газового господарства по тел. 104 (ізнезагазованого приміщення).

У всіх випадках негайно дзвоніть по телефону «104». Будьте завжди уважні при користуванні газом – у цьому запорука безпеки!

Користування електроприладами

·                  Не торкайся до оголеного, погано ізольованого проводу; не торкайся до ввімкненого електроприладу вологими руками.

·                  Не користуйся несправними електроприладами.

·                  Не користуйся електроприладами в ванній кімнаті.

·                  Не грай поблизу електричної підстанції, на горищах і в підвалах, біля електричних щитків.

·                  Не підходь до проводів, що впали на землю, ближче ніж на 15 метрів.

При враженні електричним струмом.

·                  Усунь дію на організм фактора, який загрожує здоров’ю і життю. (Знеструмити електроживлення)

·                  Підходь до потерпілого лише в гумовому взутті або «гусиним кроком» — п’ятка крокуючої ноги, не відриваючись від землі, приставляється до носка іншої ноги.

·                  Якомога швидше звільни потерпілого від дії електричного струму (за допомогою дерев’яної палки, резинових рукавиць).

·                  Оціни стан потерпілого.

·                  При відсутності у потерпілого ознак життя проведи реанімаційні заходи.

·                  Визнач характер і тяжкість травми, найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів по його рятуванню.

·                  Виконай необхідні заходи по рятуванню потерпілого в порядку терміновості (віднови прохідність дихальних шляхів, проведи штучне дихання, зовнішній масаж серця і т.д.).

·                  За наявності пульсу поверни потерпілого на живіт, очисти рот, приклади до голови холод.

·                  При наявності ран наклади пов’язки.

·                  Виклич медичну допомогу за тел. 103.

·                  Підтримуй основні життєві функції потерпілого до прибуття медичних працівників.

Користування системою водозабезпечення

·                  Не кидай у каналізацію сторонніх предметів.

·                  Не засмічуй раковину відходами продуктів харчування.

·                  Слідкуй за станом труб для завчасного усунення в них протікання води.

При виявленні протікання води чи затоплення квартири (будинку)

·                  Відразу повідом батькам на роботу або поклич сусідів на допомогу

·                  Вимкни електромережу та перекрий воду.

·                  В місцях де протікає вода постав ємкості для збирання води, та скоріше збирай накопичену воду на підлозі.

 Користування небезпечними речовинами та засобами побутової хімії

До засобів побутової хімії відносяться миючі, чистячи, дезинфікуючі засоби, засоби боротьби з побутовими комахами та захисту рослин, клеї, лакофарбуючі матеріали.

За ступенем небезпечності препарати побутової хімії бувають:

·                  Безпечні – на упаковці відсутні попереджувальні написи;

·                  Відносно безпечні – на упаковці є попереджувальні написи, наприклад,

·                  Берегти від попадання в очі

·                  Ядовиті – на упаковці є напис «Отрута»;

·                  Вогнебезпечні – на упаковці є попереджувальні написи «Вогнебезпечно»,

·                  «Не розпилюй поблизу відкритого вогню» і т. д.

Як уникнути отруєння препаратами побутової хімії

·                  Ніколи не користуйся незнайомими препаратами побутової хімії.

·                  Не пий рідину з незнайомих ємкостей та банок, особливо коли вони брудні, стоять на підлозі або в закутку.

·                  Не користуйся сірниками або відкритим вогнем поруч з банками або пляшками з різким запахом.

·                  Зберігай хімічні рідини в шафі, що зачиняється.

·                  Зберігай аерозольні балончики у вертикальному положенні та в прохолодному місці. Не розпилюй їх поблизу відкритого вогню.

 Правила поводження при зустрічі зі свійськими і дикими тваринами

Собака – друг людини. Це справді так. Упродовж тисячоліть він вірно служить людям, виконуючи різноманітні функції: стереже худобу на пасовищах, охороняє обійстя, квартири та цінні об’єкти і споруди, бере участь у військових операціях, допомагає медичним, санітарним та пошуковим заходам, служить поводирем для незрячих, приходять на допомогу людям у воді та проваллях, тішить своєю присутністю дітей і рятує від самотності одиноких людей. Тому й любимо ми собаку. Часто хочемо і прагнемо погладити його, засвідчивши свої добрі почуття.

І тут нерідко наражаємося на протилежну реакцію пса: він не сприймає нашої ласки, а коли намагаємося силоміць її нав’язати, то вчиняє опір, який може закінчитися тим, що собака покусає людину. Навіть свого господаря.

Чому?! Не треба ніколи забувати, що пес – звір. І хижі! А хижий звір завжди потенційно небезпечний. Навіть якщо він приручений. Бо в його клітинах дрімає пам’ять віків, яка застерігає: бійся тих, хто наближається до тебе, бо вони можуть бути дужчими і заподіяти зло; і доганяй та нападай на тих, хто слабший, бо вони можуть стати твоєю здобиччю. Ось це завжди потрібно пам’ятати, маючи справу з собаками. Особливо з великими за розміром. Насамперед із тими, які виховані людьми спеціально для того, щоб нести охоронну службу, брати участь у переслідуванні правопорушників та у військових операціях. А ще при зіткненні з бродячими, так званими нічийними, псами, бо вони можуть бути не тільки агресивними, а й хворими на особливо небезпечні для людей недуги, зокрема і сказ.

Тому, пам’ятаючи, що собака хижий звір і мисливець за своєю природою:

·                  Ніколи не втікайте від нього, бо це може спровокувати його погнатися за вами, відчувши у вас здобич;

·                  Якщо таки собака наздогнав вас, то не кричіть, тим більше не махайте руками або ногами, бо не кожен зможе відбитися від нападу, зате посилить агресивність пса щодо вас;

·                  Якби вам страшно не було, не виказуйте цього тварині своїми рухами, діями, навіть очима6 погляд намагайтеся зробити якомога спокійнішим. Та не дивіться пильно і невідривно у вічі псові. По – перше, собаки не люблять лякливих істот, бо це викликає них почуття переваги над вами, а тому й спокусу спробувати свою силу зубами. А по – друге, ваш пильний погляд у вічі, настирливе стеження за рухами примушує пса побачити у вас супротивника, який готується до нападу, тому звір може спробувати випередити можливу атаку ворога та й ухопити самому; Може зробити спробу випередити можливу атаку ворога та й ухопити самому;

·                  Якщо хтось хоче погладити чужого пса, поруч із яким перебуває його хазяїн, то обов’язково треба запитати дозволу в нього. Але погладжувати слід обережно й повільно, спостерігаючи, як пес реагує на ваші доторки: радо, спокійно чи нервує або дратується – в останніх двох випадках слід припинити контакт;

·                  Ніколи не намагайтеся нагодувати чужого собаку з рук, бо він може замість подяки вкусити вас; краще покласти чи кинути їжу на відстані;

·                  Дуже небезпечно пестити чужих чи бродячих собак – навіть якщо вони не покусають, то можуть заразити хвороботворними паразитами, а то і внести пряму інфекцію;

·                  Не варто чіпати навіть свого собак, якщо він спить,— може зі сну вкусити, розлютившись;

·                  Не робіть спроби в собаки, знову ж навіть у свого, відібрати корм – і спокійний пес здатен укусити, відстоюючи своє право на їжу, бо то право на життя;

·                  Не наближайтеся до великих за розміром собак, особливо це небезпечно для дітей, бо великі потенційно агресивніші – вони відчувають свою силу і завжди націлені помірятися нею будь з ким. До того ж, великих собак найчастіше використовують як сторожових чи бойових і спеціально вчать їх атакувати кожного, хто перетнув певну межу зближення із псом,— фінал може бути трагічний;

·                  Ніколи не кричіть на собак, не дражніть їх, навіть коли ті перебувають за парканом – розлючений пес може перескочити і дуже високу загородь та й поквитатися зі своїм кривдником;

·                  Якщо сталася біда і пес покусав когось – слід негайно звернутися до лікаря; якщо є можливість, з’ясуйте – пес домашній чи бродячий; у першому випадку треба дізнатися прізвища господаря і дані про пса: прищеплений він від сказу чи ні, чим хворів, чому втік із двору і т.п.; у другому випадку – щеплення проти сказу вам не уникнути, бо ризикувати не варто – це може бути і смертельний ризик;

·                  Окреме застереження для людей, які полюбляють спиртне: краще не вступати у близький контакт із собакою, зокрема намагаючись погладити його, якщо хтось перед цим випив: запах хмелю сприймається псом як чужий і неприємний – і собака може покусати навіть хазяїна;

·                  А ще завжди дотримуйтеся доброго і простого правила: після спілкування з будь яким псом, навіть із вашим домашнім улюбленцем, добрим і ласкавим, обов’язково ретельно вимийте руки з милом – ніколи не знатимете ніяких інфекцій та інвазій. А відтак ще більше любитимете свого пса. Бо собака – таки справді друг людини, але якщо людина розумно і добре поводиться із собакою. І навіть усього цього дітей ваших! Обов’язково!!!

Найбільшу небезпеку для домашніх тварин становлять укуси нещеплених собак, кішок, лисиць.

Сказ – невиліковна вірусна хвороба, що передається людині та домашнім тваринам естафетно з природних осередків сказу через укуси та обслинення скаженими тваринами – хижаками (лисиця, єтновидними собаками, борсуками, вовками, собаками, кішками, щурами, кажанами, їжаками).

Не залишайте без уваги випадки покусання, подряпання та обслинення Вас, інших людей чи тварин тваринами – хижаками, а також звертайте увагу на поведінку тварин – хижаків, нещеплиних проти сказу.

На підозру щодо сказу тварин Вас мають налаштувати наступні клінічні ознаки:

·                  Хвороба проявляється мінімум через 7 діб після покусання (обслинення чи по дряпання), оскільки збудник з місця проникнення рухається по нервовим волокнам до головного мозку повільно – 1 см за годину. Як правило, хвороба проявляється у терміні до 3 місяців після зараження людей чи тварин, але іноді і через 2 роки: все залежить від відстані місця проникнення збудника до мозку і властивостей самого збудника.

·                  Найбільшою сталою ознакою сказу є заміна поведінки хворої тварини: вона стає чи надто обережною та лагідною (тиха форма сказу), чи надто сміливою та агресивною (буйна форма). У неї спостерігаються проблеми з ковтанням (не п’ють воду – «водобоязкість», створюють вигляд, що «подавилися їжею»: корови буряком, а собаки та кішки «кісточкою», спостерігається постійна слинотеча).У хворих тварин (особливо ВРХ, свиней, собак та кішок) часто спотворюється апетит – вони намагаються їсти предмети; інстинкт самозбереження штовхає їх на «пошуки рятувального зілля» (особливо, мисливських собак). Екзотичні тварини та декоративні гризуни, заражені сказом (можливо навіть штучно – як засіб біотероризму), можуть і не проявляти зазначених ознак, а гинути раптово, без занедужання.

Що треба робити, якщо ваших тварин, Вас чи інших людей укусила підозрювана у сказі тварина:

·                  Необхідно зробити все, щоб ізолювати підозрювальну в сказі тварину (прив’язати, зачинити її, тощо) для подальшого її вивчення фахівцями. Від цього залежить схема заходів, які буде застосовано до «покусаних» (подряпаних чи обслинених) осіб та тварин: неможливість обстеження – джерела сказу – автоматично призводиться до застосування найбільш радикальних заходів.

·                  Щонайскоріше, навіть до приходу фахівців, маєте рясно промити рану (подряпину, тощо) «мильною» водою (вода з «господарським» милом, пральним порошком) та 2–3 рази обробити (не менше 5%( не менше, але й не більше) настоянкою йоду. Що най скоріше звернутися за медичною чи ветеринарною допомогою у найближчу установку з охорони здоров’я чи ветеринарної медицини

Інструкція

З правил поведінки на воді

Запам’ятай!

При користуванні човна (катамараном, водним велосипедом) забороняється:

·                  відпливати далеко від берега;

·                  вставати, переходити та розкачуватися в човні;

·                  ниряти з човна;

·                  залазити в човен через борт;

Якщо людина тоне

·                  відразу звучно крикни на допомогу: «Людина тоне»!

·                  попроси когось на березі визвати рятівників та «швидку допомогу»;

·                  кинь утопаючому рятівний круг, довгу мотузку з вузлом на кінці;

·                  якщо добре плаваєш, зніми одяг та взуття і пливучи доберись до утопаючого;

·                  підпливай до утопаючого із заду, хапай за шию та волосся і пливи з ним до берега;

·                  намагайся не дати утопаючому схватити себе;

·                  після витягання людини з води необхідно провести всі заходи щодо її оживлення;

·                  Якщо потерпілий при свідомості, необхідно зняти з нього мокрий одяг, витерти насухо, одягнути в сухий одяг, зігріти гарячим чаєм. У разі критичного стану зробити штучне дихання, закритий масаж серця.

·                  якщо утопаючий пішов під воду – запам’ятай орієнтири.

Якщо тонеш ти

·                  не панікуй;

·                  зніми з себе зайвий одяг, взуття, кричи, клич на допомогу;

·                  ляж на спину, розслабся, зроби декілька глибоких вдохів;

·                  прочисти ніс, проковтни воду, декілька разів зроби вдих – видих;

·                  якщо зачепився під водою при нирянні – не рвись намагайся звільнитися від того, що тобі мішає;

·При судомі ноги:

·                  затримай подих та щипни зведену м’язу декілька разів;

·                  послаб зведену кінцівку;

·                  пливи до берега.

Запам’ятай!

·                  під час грози забороняється перебувати поблизу води;

·                  Не купайтеся відразу після приймання їжі і великого фізичного перевантаження (гри у футбол, боротьби, бігу тощо).Перерва між прийманням й купанням повинна бути не менше 40-50хв.

·                  У разі вушних захворювань, особливо під час пошкодження барабанної перетинки, не стрибайте у воду головою вниз. Після перенесення захворювань середнього вуха вкладайте у вухо під час купання вату, змащену вазеліном.

·                  Не купайтеся під час фізичної недуги і при підвищеній температурі.

Бережіть своє здоров'я і життя !
Матеріали сайту МОІППО
 Інструкція
щодо безпеки під час проведення позакласних
        новорічних заходів

 Улаштування ялинок, організація вечорів, спектаклів, кінофільмів:
-    приміщення, в яких проводяться масові заходи повинні мати не менше як два виходи на зовні;
-    забороняється проводити масові заходи у приміщеннях, які не відповідають вимогам пожежної безпеки;
-    не дозволяється влаштовувати світлові ефекти з використанням хімічних та інших речовин, що можуть спричинити загорання;
-    якщо в приміщенні не має електричного освітлення, ігри і танці слід проводити тільки в денний час;
-    забороняється запалювати у приміщенні різні феєрверки, бенгальські вогні, стеаринові свічки, користуватись хлопавками та петардами;
-    забороняється повністю гасити світло у приміщенні;
-    одягати учням костюми з вати і марлі, не просочені вогнетривкою речовиною.
ВАШІ ДІЇ ПРИ ЗАЙМАННІ ЯЛИНКИ
 - При загоранні електрогірлянди негайно  вийміть із розетки вилку електроприладу
   (вона повинна бути в доступному місці) чи вимкніть автоматичні запобіжники
   (викрутіть пробки) в електросиловій.
-  Зателефонуйте у пожежну частину  (телефон   101).
-  Зваліть ялинку на підлогу, щоб полум’я не піднімалось угору (можуть зайнятися
   шпалери та штори), накиньте на неї ковдру, закидайте вогонь піском чи залийте
   водою (якщо це жива ялинка).            
- Синтетична ялинка горить швидше, при цьому матеріал, з якого вона виготовлена, плавиться і розтікається, виділяючи  отруйні речовини (оксид вуглецю, синильну кислоту і фосген). Гасити водою полімери, які горять, небезпечно, тому що можливе розкидання іскор і розплавленої маси. Не торкаючись до палаючої синтетичної ялинки голими руками, накиньте на неї цупке покривало і засипте піском.
- До прибуття пожежників постарайтеся за допомогою піску та води ліквідувати
  осередок пожежі або хоча б не допустити розповсюдження вогню, накинувши на речі,    які зайнялися від пожежі, цупку мокру тканину чи ковдру.
- Як і в інших випадках при пожежі у квартирі, не відчиняйте вікна та двері, оскільки протяг збільшить полум’я.
- Якщо загасити пожежу неможливо, то щільно зачиніть двері в кімнату, де виникла пожежа, і поливайте їх ззовні водою.
- Повідомте сусідів про виникнення пожежі та, якщо це  необхідно, виведіть людей,
   присутніх у квартирі, в під’їзд.



УВАГА – НОВОРІЧНИЙ ФЕЙЄРВЕРК!

Наближається Новий рік. Усіх чекають подарунки, фейєрверки, заблищать кульками новорічні ялинки.
Найулюбленішими новорічними фейєрверками є хлопавки, петарди, бенгальські вогні, салюти, ракети та інші. Фей¬єрверки є вогненебезпечними виробами та вимагають підвищеної уваги під час їх використання. На жаль, піротехника не завжди є якісною та не відповідає вимогам щодо її користування.
 Купуючи піротехнічний виріб, зверніть увагу:
- на пакування, яке не повинно мати ніяких  ушкоджень;
- перевірте термін придатності виробу;
- перевірте наявність ін¬струкції щодо його застосування (на російській або
  українській мовах);
     - повинні бути вказані засоби безпечного поводження з піротехнікою;
- повинні бути вказані вікові вимоги до покупця.

   Основні правила поводження із піротехнічними виробами:
•    Забороняється направляти хлопавку в обличчя або освітлювальні прилади;
•    Забороняється застосовувати хлопавку поблизу полум’я свічок;
•    Дітям можна використовувати хлопавки тільки у присутності дорослих;
•    Забороняється класти піротехнічні вироби у  кишеню без упаковки;
•    Після підпалу петарди треба відкинути її від себе на розстань 5-6 метрів;
•    Бенгальські вогні не можна застосовувати поблизу пальних і легкогорючих засобів.
ПАМ’ЯТАЙТЕ: НЕОБЕРЕЖНЕ ПОВОДЖЕННЯ З ПІРОТЕХНІЧНИМИ  ВИРОБАМИ  МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО ПОЖЕЖІ АБО НАНЕСТИ ШКОДУ ЗДОРОВ’Ю!









Інструкція щодо
правил поводження на льоду

       У зв’язку із м’якими зимами та різкими перепадами температури,  лід, який утворюється взимку на водоймах нашого регіону,  є дуже небезпечним!
  По льоду можна вільно пересуватися одному пішоходу, якщо він синюватого або зеленуватого кольору з товщиною не менше 5-7 см. Лід блакитного кольору – найміцніший. Молочний, білого кольору лід удвічі слабший прозорого.
Якщо ви провалилися під лід:
Постарайтеся відразу широко розкинути руки,
щоб не зануритися під воду з головою.
Не кричіть, якщо поряд нікого немає. Спробуйте,
не обломлюючи кромку і не роблячи різких
рухів, вибратися на твердий лід. "Закиньте" на
його край ноги, перенесіть тяжкість тіла на
широку площу опори і потім, не
підіймаючись, відповзите або перекотитися подалі
від небезпечного місця.
Не рекомендується скидати зайвий одяг, якщо
він не тягне на дно. Навіть повністю промоклий
одяг захищає від надмірного охолодження.

Якщо на ваших очах людина провалилася під лід ?
- Без потреби не виходьте на лід, щоб  не погіршити становище.
- Протягніть потерпілому жердину, палицю.  Якщо не вистачає довжини мотузки, тримаючись за її кінець рукою, протягніть потерпілому другу руку (або палицю).
- Наближайтеся до ополонки тільки повзком. Можна під себе підкласти дерев'яний предмет - дошку, лижі, - для збільшення площі опори.
- Якщо неподалік  декілька чоловік, треба лягти на лід ланцюжком і, тримаючи за ноги один одного, просуватися до пролому!
- Коли ви витягли потерпілого з ополонки,  умовте його не підійматися на ноги а повзти за вами до берега.

ПАМ’ЯТАЙТЕ :
ВІДПРАВЛЯТИСЯ   НА ВОДОЙОМИ   ПООДИНЦІ     НЕБЕЗПЕЧНО!


                                       Обережно
     Ожеледиця – це тонкий прошарок льоду на поверхні землі, який утворюється в результаті
похолодання після дощу або замерзання мокрого снігу.

 Як можна зменшити ризик травм у ожеледицю:
•    Кращим для льоду є взуття з підошвами на  мікропористій чи іншій м’якій основі та без великих  каблуків.
•     Підготуйте взуття, прикріпіть на каблуки  металеві набійки або поролон.
•    На суху підошву наклейте лейкопластир або  ізоляційну стрічку.
•    Ходити треба не поспішаючи, наступаючі на всю підошву.
•    Не тримайте руки в кишенях.
•    Посковзнувшись - швидко присядьте щоб знизити висоту падіння, згрупуйтесь та щільно притуліть підборіддя до грудей щоб уникнути удару потилицею об землю під час падіння.
•    Обходьте металеві кришки люків.
•    Тримайтесь ближче до середини тротуару.
•    Не ходіть із самого краю проїжджої частини дороги.


Інструкція щодо
поводження з вибухонебезпечними предметами

Вибухонебезпечні предмети (ВНП) – це предмети, які спроможні принести  людям, тваринам поранення чи загибель, будівлям пошкодження або руйнування.

Зовні небезпечні предмети нагадують безформені шматки металу.
Пам’ятайте! Роздивлятися їх та кидати у вогонь не можна, адже це може призвести до нещасного випадку.
Знайшовши небезпечний предмет, сповістите про це дорослих. До жодних самостійних дій вдаватися не можна.
Зовні небезпечні предмети нагадують безформені шматки металу.
Пам’ятайте! Роздивлятися їх та кидати у вогонь не можна, адже це може призвести до нещасного випадку.
Знайшовши небезпечний предмет, сповістите про це дорослих. До жодних самостійних дій вдаватися не можна.
Характерними ознаками, що вказують на можливу наявність ВНП можуть бути:
ü    Виявлення у громадських місцях коробок,  пакетів та інших предметів, залишених без  нагляду;
ü    Звук працюючого годинника;
ü    Наявність диму;
ü    Запах газу, бензину, розчинників тощо;
ü    Велика маса виявленого предмету;
ü    Наявність дротового контакту;
ü    Наявність стороннього  сміття, яке
 маскує предмет.









Інструкція щодо
правил поводження із свійськими тваринами

    Що  робити, якщо вас укусила тварина?
НЕОБХІДНО:
1.    Промити рану протягом 10 хвилин, з милом.
2.    Звернутися до найближчого травмпункту.
3.    Треба мати інформацію про тварину, вид, опис зовнішнього вигляду і його поведінку, обставини нанесення укусу.
4.    ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАС ВКУСИЛА СОБАКА ?
5.    Крім психологічного  шоку, укуси обличчя, голови, шиї, пальців рук небезпечні не тільки через косметичний дефект - собака, що вкусила вас, може бути хвора сказом. Якщо собака хвора, вірус сказу, від місця укусу по нервовим стовбурах попадає в головний мозок і вже на протязі 10-ти днів викликає розвиток сказу в укушеної людині. Якщо укус довівся на тіло й ноги - інкубаційний період розтягується на 1-3 місяці.
6.    НЕОБХІДНО:
7.    Якщо кровотеча не дуже сильна, не намагайтеся відразу ж зупинити її, тому що с кров'ю з рани вимивається слина тварини із привнесеними з нею вірусами  і бактеріями, а виходить, зменшується небезпека нагноєння й зараження   сказом.
8.    У першу чергу промийте місце укусу будь-яким дезінфікуючим розчином,   3% перекисом водню, розведеним у воді з милом (краще господарським або спеціальним антибактеріальним, можна й звичайною туалетним), або зеленкою.
9.    Спирт, йод і одеколон краще не використовувати, тому що вони обпалюють оголені     тканини, і рана буде гоїтися повільніше.
10.      Обробіть шкіру навколо рани 5% настойкою йоду.
11.      Покрийте рану спеціальним бактерицидним пластиром і  накладіть стерильну пов'язку.
12.      Обов'язково зверніться до   поліклініки.
13.     Зробити це потрібно,   навіть  якщо вас вкусила власна собака, щеплена  від сказу. Місце укусу   повинен оглянути й обробити хірург: розірвані зубами тканини сильно   травмуються й інфікуються мікробами.
14.     ЯКЩО ВАС ВКУСИЛА НЕВІДОМА СОБАКА - вам призначать курс  лікування.
15.     ЯКЩО ВКУСИЛА ДОМАШНЯ СОБАКА, то щеплення її від сказу повинна бути підтверджена довідкою від ветеринара. Адже тварина може й не   виглядати хворою, заразною вона стає за 8-10 днів до появи перших  ознак сказу - наприкінці інкубаційного періоду.
16.    Якщо щеплення від сказу підтверджена довідкою ветеринара, те вакцинація вкушеній  людині не потрібна, якщо немає -  за собакою  спостерігають на протязі 10 днів після  нанесення  укусу.
17.       Якщо протягом цього часу в собаки не з'явилися ознаки сказу  (слинотеча, порушення  руху, водобоязнь), виходить, що тварина здорова  і  лікування її  не потрібне.

18.     ПАМЯТАЙТЕ: СКАЗ - АБСОЛЮТНО СМЕРТЕЛЬНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ!!!
19.     ВІД ЗАХВОРЮВАННЯ  СКАЗОМ ВАС МОЖЕ ВРЯТУВАТИ  ТІЛЬКИ СВОЄЧАСНЕ ЛІКУВАННЯ!!! 

Тестування учнів.

Чи маєш ти ворогів?

а) Ні. б)Так.

1 ) Яке твоє ставлення до учнівських правил, дисципліни, правопорядку?

а)  Свідоме, з розумінням їх суспільної потреби.

б) Не люблю, але підкоряюсь із примусу.

в)  Не люблю, не хочу підкорятись.

3) Чи вважаєш навчання своїм основним обов'язком?

а) Так.

б)  Це один з обов'язків, але не основний.

в)  Ні.

4) Чи виконуєш ти свої обов'язки повною мірою?

а) Так.      б) Стараюсь, але це нелегко,   в) Ні.

5) Що тобі в цьому заважає?

а) Обсяг і складність завдань.

б) Ніщо

в) Бажання займатися своїми цікавішими справами.

6)  Чи усвідомлюєш, як потрібно вчитися і поводитися?

      а) Так.   б)    Не зовсім.     в) Ні.

7)  Чи вбачаєш ти зв'язок між лінощами і правопорушенням?  

      а) Так.    б)  Не знаю.      в) Ні.

8)  Чи вмієш ти керувати своїми бажаннями?

        а) Так. 

б)  Намагаюсь, але не завжди це виходить.

в)  Ні.

9) Чи вмієш примусити себе чинити так, як треба, а не так, як хочеться?

а)  Так.

б)  Це дуже важко, але я хочу навчитись.

в)  Не вмію і не хочу.

10) Чи намагаєшся бачити себе збоку, очима інших? .
         а) Так.    б) Інколи.   в) Ні.

11) Чи завжди ти задоволений результатом самооцінки?

        а) Ні.     б) Так.      в) Не думав над цим.

12) Яке місце у твоєму житті займають Заповіді Божі?

а)          Керуюсь ними.

б)          Поважаю, але не завжди дотримуюсь.

в)          Не знаю і не виконую.

13) Чи можна, по-твоєму, стати порядною людиною без особливих зусиль?

а) Ні, треба вміти протистояти злу.

б)          Так, варто тільки захотіти.

в)          Не задумувався над цим.

14) Як ти ставишся до заслуженого покарання?

а) Вдячний, це для мене урок.

б)          Ображаюсь, не визнаю.

в)          Стараюсь відомстити.

             
Агресивна дитина. Як із нею бути?

Агресія «молодіє»

 Спробуємо розібратися у феномені агресивності й виявити її причини, оскільки знання причин, як правило, допомагає знайти вихід, здавалося б, із глухого кута.

Отже, агресивність — це схильність до заподіяння іншим моральної та матеріальної шкоди.

Зазвичай у педагогіці частіше згадується про агресивність підлітків, однак агресивність «молодіє».

Психологи стверджують, що вже в 2—3 роки в дитини можливі прояви справжньої агресії із загрозливими діями, звуками, жестами, а в молодшому шкільному віці діти часто проявляють агресію в грі.

Які ж можуть бути причини агресії? Чому про це ми говоримо дедалі частіше?

Зупинимося на найважливіших із них.

•  Безумовно (і це думка всіх психологів), агресивна поведінка батьків є найважливішим чинником становлення агресії їхньої дитини. Доводити цей факт немає потреби.

•  Засоби масової інформації. За шкільні роки діти проводять біля телевізора понад 15 тисяч годин, 13 тисяч із них вони спостерігають на екрані насильство, смерть і жорстокість, що «заражає» агресивністю «всерйоз і надовго».

•    Характерологічні особливості самої дитини (гіперзбудли-вість, схильність до афективних спалахів).

•  Виявлення нелюбові до дитини з боку близьких, від чого в неї виникає відчуття ворожості навколишнього світу і як відповідь у характері формуються безжалісність і жорстокість.

Позиція педагога має бути гуманістичною, адже саме педагог завдяки механізму взаємовід-ображення (дзеркальності) здатен виховати в дитини доброзичливість, терпимість, емпатію, інші позитивні якості, які сам проявляє стосовно дітей.

•  Хотілося б звернути увагу ще на одну причину. В «Учительській газеті» (№ 24, 2001 р.) було опубліковано інтерв’ю із президентом Міжнародної академії інтерактивної медицини Сергієм Шушарджаном. Процитуємо його слова, з якими цілком погоджуємося: «Я вважаю, що антикультуру треба забороняти законодавчим шляхом. Є рок-групи, які сповідують сатанізм і не заперечують цього. Вони прославляють смерть і руйнування. Вони обдурюють дітей, роблять їх дурними, перетворюючи на агресивних істот. Музика насильства — це наш ворог».

• Причиною виникнення агресії в дитини можуть бути приниження й образа (або неправильно вибрана форма поведінки) з боку педагогів.

Чотири «типчики»

Психологи виділяють чотири типи агресивних дітей.

1. Дитина, схильна до фізичної агресії. Вона активна, любить ризик, прагне до загального визнання. Має організаторські здібності. Лідер у колективі, але водночас схильна до садизму, у неї немає самоконтролю, вона імпульсивна, для неї не існує моральних обмежень. Таку дитину видно відразу, її агресія явна, відкрита.

2. Дитина, схильна до прояву вербальної агресії. Доведено, що ці діти психологічно неврівноважені, у них спостерігаються підвищена тривожність, невпевненість, вразливість, нерідкі депресивні стани, відзначається недостатня працездатність. Цей тип більше «закритий» для навколишніх, але скільки страждань може принести така дитина близьким — не фізичним, але словесним (вербальним) впливом. Такі діти добре влучають у ціль — у найболючіші точки однолітків. Від таких дітей дуже страждають ті, хто має фізичні недоліки, ослаблене здоров’я, відрізняються боязкістю, сором’язливістю, невпевнені в собі. Перепадає кілька уїдливих словечок від «агресорів» і дорослим.

3. Дитина, схильна до прояву непрямої агресії. Ці діти надмірно імпульсивні, їх відрізняють примітивні потяги, прагнення до негайного задоволення своїх бажань. З одного боку, вони схильні до ризику, з іншого — чутливі, м’які, поступливі. Дуже болісно реагують на критику. «Жало» таких дітей діє не прямо, а через об’єкт або суб’єкт, а сам «агресор» спостерігає, як будуть розвиватися події далі. Це — агресія «тишком-нишком», за принципом: «Завести на сварку, бійку й подивитися, що буде».

4.   Діти-«негативісти». Цей тип властивий здебільшого підліткам, які вже мають достатній соціальний досвід, щоб обмірковувати кожне слово й кожну дію. Такі діти все приймають у штики, критика для них — особиста образа. Але водночас   вони   розважливо   обмірковують кожен крок, щоб зробити у відповідь усе «гостріше» і «крутіше», вважаючи, що жалість і співчуття — для слабких.

Розуміння причин, що обумовлюють агресивні реакції дитини, та визначення типу, до якого вона належить, дають можливість вихователеві продумати стратегію й тактику роботи з нею в колективі.

Хотілося б дати кілька універсальних порад, як вести себе з агресивними дітьми:

—  не фіксувати увагу всіх на небажаній поведінці дитини й не впадати самому в агресивний стан;

—   найадекватніша поведінка дорослого — це осуд агресії дитини, але без тяжких покарань;

— намагайтеся насамперед з’ясувати причину агресії й спокійно, тактовно її усунути;

—   дайте можливість дитині зняти агресію, виплеснувши емоції  через  ігри и релаксаційний тренінг;

—    намагайтеся зайвий раз приголубити дитину, показавши, що її теж цінують, що вона вам потрібна;

—  реагуйте і відгукуйтеся на будь-які позитивні зрушення в поведінці дитини, навіть якщо вони незначні.

Таким чином, боротьба з насильством, агресією — це створення умов, що виключають ворожість у дитячому колективі: школі, дитячому садку, таборі. Основою життя будь-якого дитячого колективу має бути повага одне до одного. Дитина, схильна до агресії, теж гідна поваги — хоча б за те, що вона особистість.

Аґресивна поведінка у дітей 

Аґресивна поведінка у дітей

Ми часто стикаємося з тим, що наше новацтво чи юнацтво поводиться так, що шкодить іншим у фізичному чи моральному плані. Часто така поведінка є наслідком дитячої аґресивности. Загалом, слід розрізняти два поняття: аґресія і аґресивність. Аґресія з’являється у момент небезпеки і виступає в якості захисту, а аґресивність — це риса характеру, що виникає у дитини на певному підґрунті та утримується протягом тривалого часу.

Аґресивна поведінка з’являється у дитини, як правило, внаслідок переймання її з інших джерел. Такими джерелами може стати:

Сім’я. Тут може проходити вивчення аґресивної моделі поведінки та її закріплення.

Спілкування з ровесниками. Тут часто проявляється аґресивна модель поведінки, оскільки в іграх «без правил» застосовується єдине правило: «я сильніший — мені все мож­на». Відомо, що діти, які постійно відвідують дитячий садок, часто є більш аґресивними, аніж діти, що відвідують його нерегулярно або й взагалі туди не ходять.

Символічні приклади. Не секрет, що телебачення несе велику кількість неґативної інформації, зокрема у художніх фільмах бачимо велику кількість аґресії. Дж. А. Вілкінз підрахував, що на одну звичайну годину на екрані припадає 9 актів насилля, а на одну годину дитячих мультиків — 21 акт насилля.

Психологи виділили кілька діагностичних критеріїв, за якими можна визначити наявність аґресивності у дитини. Якщо у дитини протягом 6-ти і більше місяців наявні 4 з даних нижче критеріїв, то можна вважати, що їй властива така риса характеру, як аґресивність.

Часто (частіше, ніж інші діти в її оточенні) втрачає над собою контроль.

Часто сперечається та свариться з дітьми і дорослими.

 Навмисно дратує дорослих, не хоче виконувати їх прохання (в нашому випадку може не слухати виховника, відмовлятися виконувати завдання під час сходин).

 Дитина заздрісна та високомірна.

Часто дратується, злиться, вдається до бійок.

Для того щоб виділити дитину з аґресивною поведінкою, потрібно вдатися до такого методу дослідження, як спостереження. Щоб краще зрозуміти таку дитину, необхідно знати, як вона почуває себе в середовищі, та спробувати зрозуміти її внутрішній стан. Варто знати, що діти з аґресивною моделлю поведінки погано володіють своїми почуттями, окрім гніву; сприймають навколишній світ як ворожий; не оцінюють свою поведінку як аґресивну; часто мають слабкий тип темпераменту; мають високий рівень тривожності; мають неадекватну самооцінку, часто низьку; відчувають себе відкинутими суспільством.

Коли такі діти потрапляють до роїв чи гуртків, то нашим завданням є допомогти дитині позбутися цієї негативної риси характеру, а найкращим шляхом для цього є психологічні тренінги-ігри. Вони є доволі простими в проведенні та цікавими для дитини. Такі тренінги часто використовуються практичними психологами і є доволі актуальними для нас. Нижче наводжу декілька прикладів таких ігор.

Тренінг-гра №1

Корабель серед скель

Гра може проводитися в групах від 4 осіб. Потрібно вибрати одну людину, яка буде кораблем, капітана, що керуватиме кораблем, берег та скелю (скелями автоматично стають всі ті, хто залишився після вибору інших учасників). Можливість вибору варто надати дітям: нехай самі визначать, хто ким буде. «Корабель» за допомогою «капітана» має проплисти через море, оминувши скелі, і дістатися берега. «Капітан», тримаючи «корабель» за руку, має провести його попри скелі до берега, віддаючи команди, наприклад: ліворуч, два кро­ки вправо, крок назад і т.д.

Коли «корабель» досягне мети, берег має привітати його обіймами, а скелі аплодувати. За одну гру не рекомендується міняти дітей ролями більше ніж 3-4 рази, оскільки гра, хоч і подобається дітям, може їх втомлювати.

По завершенню гри слід обговорити з дітьми те, як вони почували себе в різних ролях, чи почував «корабель» себе в безпеці зі своїм «капітаном», що «капітану» потрібно робити наступного разу інакше, що було для «капітана» найважчим.

Ця гра дає дітям можливість набути комунікативних навичок, спираючись на інтуїцію та щирі відносини, створені на основі довіри один до одного.

Тренінг-гра №2

 Символічне зображення емоцій

Вправу потрібно виконувати в групі. Потрібно наперед приготувати картки з написаними на них назвами різних почуттів. Це можуть бути: образа, сум, радість, здивування, захоп­лення, злість, натхнення, задоволення, вдячність, розгубленість, відраза, нетерпеливість, переляк, сором, любов, гнів, співчуття, жаль.

Спочатку дітям необхідно роздати карточки з написами. Діти знайомляться з написами, але не показують їх іншим. Згодом виховник просить дітей пригадати ситуації, в яких во­ни переживати такі почуття.

Після цього діти мають у вигляді пам’ятника чи невеличкої пантоміми показати отримане почуття (деяким дітям простіше виразити почуття малюнком). Завданням інших дітей є відгадати, «пам’ятник» якому почуттю вони бачать. Під час гри потрібно слідкувати, щоб змогли висловитися всі діти.

Після завершення цієї частини діти мають сісти в коло. Виховник просить дітей пояснити:

як вони розуміють слова, написані на карточках;

що означають ці почуття;

в яких ситуаціях вони можуть виникати;

чи можуть вони розповісти випадок зі свого життя, коли в них виникали подібні почуття.

Якщо між дітьми виникне дискусія, не варто її зупиняти.

Тренінг-гра №3

«Мені в тобі подобається», або «клубок компліментів»

Для тренінгу необхідно мати клубок вовняної нитки, бажано приємний на дотик і гарного кольору. Рій чи гурток разом з виховником має сісти в коло (можна проводити це на вог­нику чи свічечці). Виховник передає сусіду справа клубок ниток зі словами: «мені в тобі подобається…» далі потрібно сказати щось приємне на адресу цієї людини. Так по колу ді­ти передають клубок, розмотуючи його і залишаючи в руках частинку нитки. Коли клубок повернеться до виховника, через 8-10 с. слід звернути увагу дітей на те, що всі об’єднані в одне коло. Далі, після паузи (10 с.), виховник передає нитку сусіду зліва зі словами «а в тобі мені подобається…» і знову ж таки продовжує фразу компліментом. При передачі клубка кожен змотує нитку, і до ведучого повертається змотаний клубок ниток.

Не виходячи з кола, виховнику необхідно обговорити з дітьми, що вони відчували, коли

отримували клубок і чули компліменти;

передавали клубок і говорили компліменти;

що було для них важче, а що легше;

що відчували, коли нитка їх об’єднала.

Буде краще, якщо дитина, яка говорить, триматиме в руках клубок.

Тренінг спрямований на підняття самооцінки у дітей, у яких вона занижена, та для здруження дітей між собою. Він викликає теплі почуття у дітей і створює позитивну атмосферу.

Подібні тренінги допоможуть вам краще зрозуміти дітей із аґресивною моделлю поведінки, наладнати працю в рої чи гуртку, подолати бар’єр у спілкуванні з аґресивними дітьми. Не бійтеся використовувати тренінги у своїй практиці й з іншими групами дітей, оскільки такі тренінги є безпечними і дозволеними для проведення усім педагогам та людям, що працюють з дітьми. Головне — знайти індивідуальний підхід до кожної дитини.

За матеріялами книги: Т.П. Смирнова. Психологическая коррекция аґрессивного поведения у детей. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2005.

Адаптація дитини стосовно розлучення батьків(методичні рекомендації щодо організації психологічної допомоги дітям,батьки яких розлучилися)

«Не виховуйте дітей,

усе одно вони будуть схожі на вас.

Виховуйте себе…»

(англійське прислів`я)

  У сучасному суспільстві спостерігається різноманітність причин і мотивів розлучень: різниця у віці при вступі в шлюб, рівень доходу і освіти, релігійна та національна приналежність; відомо також, що ранні шлюби найчастіше закінчуються розлученням. Заоцінкою фахівців зараз розпадається кожний другий шлюб.

Виділимо основні причини росту розлучень в Україні :

·          Матеріальні, побутові проблеми – 18,79%

·          Послаблення цінності сім'ї для сучасного покоління – 17,45%

·          Психологічна несумісність – 14,09%

·          Монотонність подружнього життя – 9,62%

·          Нове кохання –  10,07%

·          Відсутність дітей – 4,47%

·          Алкогольна чи наркотична залежність одного з подружжя – 16,55%

·          Інше – 8,96%.

В Україні молодь вступає у шлюб у досить ранньому віці, ще достоту не розуміючи, що вони очікують отримати, і яку відповідальність на себе беруть.

За роками сімейного життя розлучення можна розподілити наступним чином:

·       до 1 року – 3,6%;

·       від 1 до 2 років – 16%;

·       від 3 до 4 років – 18%;

·       від 5 до 9 років – 28%;

·       від 10 до 19 років – 22%;

·       від 20 і більше років – 12,4%.

Таким чином, аналіз свідчить, що найбільша кількість розлучень спостерігається з 5 по 9 рік життя подружжя. Найменше ж розлучень на першому році, а також після 20 років спільного життя.

         Психологи свідчать, що в нашій країні чоловіки і жінки розлучаються надзвичайно важко.Але якщо пострадянський чоловік схильний до переадресування провини жінці, то жінка - до важкого почуття провини, і дуже довго, ніби пестячи, його зберігає. Це іманентне почуття провини, на тлі важких звинувачень родичів, а іноді друзів і знайомих, протягом декількох тижнів або місяців провокує у жінок депресивні невротичні реакції з наступні розвитком невротичної особистості.

Розпад сім'ї негайно і важко позначається на морально-емоційному і матеріальний стан дітей. Вважається, що саме головне соціальний наслідок розлучень - це діти, які ростуть у неповних сім'ях. Розлучення не завжди ставить крапку в стосунках подружжя. У деяких батьків саме з нього починається новий виток ворожнечі та взаємного звинувачення в очах власних дітей, які стають жертвами батьківських маніпуляцій.

Колишнє подружжя досить часто налаштовують дитину один проти одного, наносячи ще більший психологічний дискомфорт дитині , прищеплюючи почуття ворожнечі до батька (матері), насаджуючи в дитині агресивність, недружелюбність, пригніченість, образу та ін.

Враховуючи, що дитина пізнає світ через батьків: тато для нього - це одна половина світу, а мама - друга половина, сім'я - це весь світ, не важко припустити, чим обертається розлучення батьків для дитини - крахом всього світу. Звідси стає зрозумілим, чому дитина намагається застосувати всі доступні для нього способи примирення батьків у ситуації затяжного шлюбно-сімейного конфлікту:

1) шантаж (загрози піти з дому, не мати в майбутньому нічого спільного, покінчити життя самогубством та ін.);

2)девіантна  поведінка як спосіб об'єднати батьків для «повернення» їх до «нормального» життя;

3)демонстрація власних успіхів у навчанні батькам, які будуть ними пишатися і захочуть жити, як раніше разом;

4)«послідовна політика» організації сімейних свят, спільного дозвілля всіх членів сім'ї та окремо батьків один з одним.

        Зростання кількості розлучень призводить до того, що багато подружніх пар та їх діти глибоко переживають сімейні негаразди, які супроводжують розлучення. Розглядаючи висновки багатьох досліджень , можна зробити висновок про погіршення морального стану дітей, які  починають відчувати страх, невпевненість у собі , а часто навіть вважати саме себе винними в розлученні батьків. Діти більш  старшого віку в разі виникнення проблеми часто демонструють своє роздратування. Більшість  дітей заспокоюється впродовж одного-двох років після розлучення батьків , хоча інколи дехто з них відчуває себе нещасним та самотнім значно , навіть живучи з одним з батьків , який знову вступив в брак.

       За  даними Соловйова Н.Я. вплив розлучення  на психіку дитини залежить від цілого ряду факторів :

- суб’єктивної уяви дитини про відносини в сім’ї безпосередньо до розлучення;

- віку дитини і матері;

- стану сформованості негативних норм стосовно розлучення в тій соціальній групі, до якої належить сім’я;

- здібності того з батьків , з ким залишилася дитина , впоратися з невпевненістю та забезпечити безпечне оточення дитини.

Адаптація дитини стосовно розлучення батьків , на  думку дослідників, визначається :

• наскільки вона була підготовлена до розлучення та імовірного уходу з сім’ї одного з батьків;
•  ворожим ставленням батьків до факту розлучення;
• часом, проведеним дитиною під час зустрічей з одним з батьків;
• станом здоров’я та віком дитини та батьків.

       Досвід надання психологічної допомоги сім'ям розлучених батьків свідчить про те, що переживання дитини поглиблюють наступні обставини:

- сварки батьків, які передували розлученню та незмінно погіршували спілкування з дитиною;

- сприйняття відсутність одного з батьків як факту відказу від самої дитини;

- дефіцит спілкування, оскільки в ситуації розлучення погіршується матеріальний стан і загострюється потреба пошуку додаткової роботи;

- погіршення відносин з товаришами , оскільки вони часто задають неприємні питання та пліткують з приводу розлучення батьків.

       У більшості випадків дитина виявляється абсолютно не готовою до того, що тепер його мама і тато житимуть окремо. Занурені у власні непрості переживання, батьки рідко знаходять в собі сили спокійно і відверто поговорити з дитиною. Тим часом, діти схильні брати на себе відповідальність за всі непорозуміння, що відбуваються між їх батьками. Мовляв, це з моєї вини мама і тато розлучаються: я погано поводився, завдавав їм багатьох клопоту, приносив погані відмітки з школи - батьки розлюбили мене і вирішили розлучитися.
       Сценарій дитячих переживань багато в чому співпадає з тими відчуттями, які випробовують при розлученні дорослі люди.
1. Тривога. Дізнавшись про те, що батьки розлучаються, дитина спочатку внутрішньо як би завмирає - він оцінює свою готовність пристосуватися до умов, що змінилися.
2. Відчуття вини і боротьба із стресом. Син або дочка відчувають себе винуватими в розлученні. Щоб батьки знову жили разом, дитина намагається щось змінити в собі. В цей час самопочуття, поведінка і успішність в школі можуть покращати (втім, можлива і зворотна реакція: малюк може захворіти, намагаючись таким чином привернути увагу батьків). Якщо дитині не вдається досягти своєї мети, він випробовує психічне виснаження, сили його покидають.
3. Виснаження. Діти стають розсіяними, скаржаться на нездужання. Підвищується агресивність, дитина може грубити батькам і битися з однолітками. Насправді, таким чином виходять відчуття внутрішньої незахищеності і страху (а раптом я нікому не потрібен і мене не люблять).

        Щоб дізнатися про стан дитини, спростуйте або погодьтеся з нижчевикладеними твердженнями .

1. Розлучення пройшло достатньо спокійно, без бурхливих сварок і скандалів.
2. Ви з чоловіком пояснили дитині, що як і раніше любите його.
3. Ви зберегли спокійні, рівні відносини з колишнім чоловіком.
4. Рідний батько зустрічається з дитиною не рідше разу 1-2 на тиждень.
5. Після розлучення матеріальний рівень вашої сім'ї, що зменшилася, не став нижче.
6. Ваша дитина стала проявляти боязкість, несамостійність і тривожність, не властиві їй раніше.
7. Дитина стала агресивною, її неможливо заспокоїти.
8. Після розлучення ви знов вийшли заміж (одружувалися), і ваш повторний брак виявився більш вдалим.
9. Дитина не втрачає контактів з батьками колишнього чоловіка.
10. Після розлучення ви поміняли місце проживання та/або дитина перейшла в іншу школу.
Додай собі по 1 балу за відповідь «та» на питання 1-5, 8, 9 і за відповідь «немає» на питання 6, 7, 10. Підведіть підсумки.
8-10 балів. Найімовірніше, дитина повністю адаптувалася до ситуації розлучення, вона не відчуває себе ущемленою в чому-небудь або неповноцінною.
4-7 балів. Дитина переживає невелике порушення емоційної рівноваги. Надайте більше уваги дружньому спілкуванню з нею, заведіть сімейні традиції. І головне: демонструйте спокій і упевненість щодо вашого майбутнього.
0-3 бали. Дитина переживає серйозну травму. Вона потребує підвищеної уваги і ніжності з твоєї сторони. Зверніться по допомогу до психолога.

                         Методи психологічної допомоги дітям в ситуації розлучення.
         Ігрова терапія - метод психотерапевтичної дії на дітей і дорослих з використанням гри. В основі різних методик, що описуються цим поняттям, лежить визнання того, що гра робить сильний вплив на розвиток особистості. Гра сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, знімає напруженість, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально значущих наслідків .
        У процесі ігрової терапії у дитини з'являється можливість продемонструвати свої негативні установки. Висловити свій страх і гнів по відношенню до батьків, братів, сестер і іншим значимим людям. У кожному з елементів терапії психолог заохочує дитину звертатися до самого себе, заново осягати і приймати свої почуття. Свобода говорити, висловлювати свої думки і почуття, приймати рішення, визнавати і приймати самого себе і всі інші процеси, дозволяють дитині знову знайти адекватну самооцінку і відновити свої життєві сили.
        Психокорекційний ефект ігрових занять у дітей досягається завдяки встановленню позитивного емоційного контакту між дітьми і дорослими. Гра коригує приховані негативні емоції, страхи, невпевненість у собі, розширює здібності дітей до спілкування, збільшує діапазон доступних дитині дій з предметами.
           Арт-терапія - це словосполучення використовувалося по відношенню до всіх видів заняття мистецтвом, які проводяться в центрах психічного здоров'я. Основна мета арт-терапії полягає в гармонізації розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання.
          Найважливішою технікою арт-терапевтичного впливу є техніка активного уяви, спрямована на те, щоб зіштовхнути лицем до лиця свідоме і несвідоме і примирити їх між собою за допомогою афективної взаємодії .
         Ще одним можливим корекційним механізмом може бути сам процес творчості як дослідження реальності, пізнання нових, раніше прихованих від дослідника сторін і створення продукту, що втілює ці відносини.  В якості матеріалів на заняття з арт-терапії використовуються фарби, глина, клей, крейда.

        Найважливішим принципом  арт-терапії є схвалення і прийняття всіх продуктів творчої образотворчої діяльності незалежно від їх змісту, форми і якості. Існують вікові обмеження використання арт-терапії у формі малюнка і живопису. Арт-терапія рекомендується дітям з 6 років, оскільки у віці до 6 років символічна діяльність ще тільки формується, а діти лише засвоюють матеріалі способи зображення .
        Казко-терапія - метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом , є напрямом практичної психології, який , використовуючи метафоричні ресурси казки, дозволяє людям розвинути самосвідомість, стати самими собою, і побудувати особливі довірчі, близькі відносини з оточуючими .
         Казко-терапевтична робота з дитиною може бути проведена різними способами:
1) для роботи може використовуватися існуюча авторська або народна казка.
2) психолог і дитина можуть складати казку разом, одночасно драматизуючи її всю або окремі елементи.
3) дитина може складати казку самостійно.

Рекомендації до застосування казко-терапії

1) Сеанс казко-терапії  проводиться через якийсь час після травмуючої ситуації, коли дитина заспокоїлася і здатна поглянути на те, що сталося через призму казкової реальності.

2) «У деякому царстві, у деякій державі» ... Ці слова начебто дають зрозуміти, що така історія могла статися будь-де: чи може бути, за тридев'ять земель, а можливо, і зовсім поруч. Певне місце дії психологічно відокремлює дитину від подій, що відбуваються в казці.

3) Для того щоб дитина краще сприймала те, що з нею відбувається в казці, можна придумати ритуал переходу в Чарівну країну , тобто «перетворення» дитини в будь-якого казкового героя (за бажанням).
4) Спосіб подачі казкового матеріалу і залучення дитини до творчого процесу можна вибрати самостійно. Можна запропонувати скласти казку разом, розповідаючи її невеликі фрагменти по черзі , або  на задану тему. Ще одним варіантом казко-терапевтичної роботи може стати розповідь  відомої казки від імені різних персонажів.
        Таким чином, комбінуючи різні прийоми казко-терапії, ми допомагаємо  дитині прожити багато ситуацій, з аналогами яких вона зіткнеться в дорослому житті, і  значно розширюємо її світосприйняття і способи взаємодії зі світом та іншими людьми.
          Дитинство - це час, коли діти ростуть і дізнаються про нове, і зовсім не час для дорослих переживань і стресів , тож метою психологічної допомоги дітям, батьки яких розлучилися є створення здорової атмосфери для розвитку дітей , подолання агресивності, недружелюбності, пригніченості та як наслідок можливих депресивних невротичних реакцій.

ЗРАЗКИ АНКЕТ для учнів

СТАВЛЕННЯ УЧНЯ ДО ФІЗИЧНОЇ ПРАЦІ

1. Де тобі найбільше подобається працювати (на полі, на підприємстві, у сфері обслуговування і т. д.)?

2. Яка робота тебе більше захоплює: постійна чи сезонна?

3. Чи займаєшся ти побутовою (домашньою) працею?

4. Які сторони фізичної праці тебе більше захоплюють (фізичне загартування, результати праці, можливість здобути навички певної професії і т. д.)?

5. Чи маєш можливість під час фізичної праці розширити і поглибити одержані на уроках знання з різних предметів (фізики, математики, хімії, біології, історії тощо)?

6. Які якості тобі вдалося сформувати, розвинути чи зміцнити завдяки фізичній праці (трудові навички, зміцнення здоров'я, повагу до товаришів, уміння долати труднощі і т.д.)?

7. Що тобі не подобається у фізичній праці (погана організація, низька оплата, недоброзичливе ставлення працівників виробництва і т. д.)?

ПРОФЕСІЙНІ ІНТЕРЕСИ УЧНЯ

1. Чи обрав ти свою майбутню професію?

2. Що ти знаєш про неї?

3. Чим вона тебе приваблює?

4. Які твої риси, здібності і вміння мають важливе значення для майбутньої професії?

5. Яку іншу професію ти міг би обрати?

6. Що тобі радять стосовно вибору професії батьки?

СТАВЛЕННЯ УЧНЯ ДО ПРОФЕСІЇ, ЯКУ ВІН ОБИРАЄ

Які можливості відкриє перед тобою обрана професія?

1. Творити і бути оригінальним.

2. Використати свої здібності.

3. Постійно самовдосконалюватись, розвивати кругозір.

4. Бути корисним людям.

5. Добре заробляти.

6. Користуватися авторитетом у друзів і знайомих.

7. Займати помітне становище у суспільстві.

8. Керувати людьми.

9. Забезпечити стабільне і спокійне майбутнє.

ІНТЕРЕСИ УЧНЯ

1. Чим подобається займатися у вільний час?

2. В яких гуртках береш участь?

3. Яким видом спорту займаєшся?

4. Чи маєш умови для розумного проведення вільного часу?

5. Чим би хотів (-ла) займатися у вільний час?

6. Яке місце у задоволенні твоїх інтересів займає книга, телебачення, музика, образотворче мистецтво?

СТАВЛЕННЯ УЧНЯ ДО САМОВИХОВАННЯ

1. Чи займаєшся ти самовихованням?

2. Що спонукає тебе працювати над собою?

3. Назви основні цілі, досягти яких прагнеш шляхом самовиховання.

4. Які прийоми використовуєш у роботі над собою?

5. В чому відчуваєш труднощі в роботі над собою і як їх долаєш?

6. Яку допомогу хотів би одержати від дорослих у процесі самовиховання?

7. Чи погоджуєшся з оцінкою твоєї особистості педагогами, батьками і товаришами?

СТАВЛЕННЯ УЧНЯ ДО ГРОМАДСЬКОЇ РОБОТИ

1. Які доручення свого колективу ти виконуєш? З якою метою?

2. Що саме сподобалось тобі в цій праці, а що не сподобалось?

3. Що заважає тобі добре виконувати громадські доручення? Як ти долаєш ці труднощі?

4. Що зробив ти для свого колективу та окремих товаришів з власної ініціативи?

5. Як оцінили товариші і вчителі виконану тобою роботу?

ВИЯВЛЕННЯ СХИЛЬНОСТІ УЧНЯ ДО НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ

1. Що спонукає тебе вчитися?

2. Що тобі більше подобається — уроки, факультативні заняття чи позакласна робота з предметів?

3. Який навчальний предмет у школі є для тебе улюбленим?

4. Яке твоє ставлення до навчання загалом?

5. Уяви, що в тебе дуже багато вільного часу. Як ти його використаєш?

РОЗУМІННЯ УЧНЕМ ПОЧУТТЯ ЛЮБОВІ

1. Що таке справжня любов?

2. Чи є у тебе друг протилежної статі?

3. Як ставляться до ваших стосунків батьки?

4. Як ставляться до ваших стосунків однокласники?

5. Як ти ставишся до тих, хто насміхається над почуттям любові?

6. Яким повинно бути ставлення дівчат до юнаків і юнаків до дівчат у різних життєвих ситуаціях?

7. Чи сприяє дружба і любов удосконаленню особистості юнака і дівчини?

8. Як слід берегти таємницю кохання, дорожити честю дівчини, гідністю юнака?

9. Чи можна в питаннях кохання користуватись готовими рецептами? Чому?

РОЗУМІННЯ УЧНЕМ ПОЧУТТЯ ДРУЖБИ

1. Якою, на твою думку, має бути справжня дружба?

2. Які необхідні якості повинні мати друзі?

3. Що дає людині наявність справжніх друзів?

4. Чому не можна дружити з егоїстичною людиною?

5. Чи можна нав'язувати дружбу, диктувати у дружбі свої вимоги?

6. Чи можна дружити з людиною, з якою нецікаво, або яку ти не поважаєш?

7. Чи може будь-хто стати другом? Чи потрібно шукати справжнього друга?

8. Чи можна ображатися на друга, якщо він сказав тобі правду?

9. Як повинен чинити справжій друг, коли про тебе інші говорять погано?

10.     Які якості особистості зміцнюють дружбу, а які — ні?

ХАРАКТЕР ВЗАЄМОСТОСУНКІВ МІЖ УЧНЯМИ І БАТЬКАМИ

1.Чи любиш і поважаєш ти своїх батьків?

2.Чи допомагають вони тобі у навчанні?

3.Чи часто радишся з ними? З приводу яких питань?

4.Чи цікавляться батьки твоїми шкільними справами, дозвіллям?

УМОВИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

1.Які традиції є у вашій сім'ї?

2.Чи поділяється праця у вашій сім'ї на "чоловічу" і "жіночу"?

3.Як ставляться до речей і грошей у вашій сім 'ї?

4.Чого тобі не вистачає у взаємостосунках з батьками?

5.Що є причиною конфліктів (якщо вони мають місце) між тобою і батьками?

6.Чи хотів би ти, щоб стосунки у твоїй майбутній сім'ї були аналогічними до теперішніх?

ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ УЧНЯ СПРАВАМИ КЛАСУ

1.Яким би ти хотів бачити свій клас наприкінці навчального року?

2.Як допомогти класу стати таким? Напиши дві-три найважливіші, на твою думку, пропозиції.

3.Які справи ти пропонуєш внести у план роботи класу?

4.У яких справах ти хотів (-ла) би взяти участь або які організувати?

ЗНАННЯ БАТЬКАМИ СВОЇХ ДІТЕЙ

1. Чим особливо цікавиться ваша дитина?

2. Які улюблені заняття вашої дитини у вільний час?

3. 3 ким дружить і що ви знаєте про сім'ю її друзів?

4. Які інтереси у друзів вашої дитини?

5. Де, коли і як проводить час з друзями ваша дитина після занять у школі?

6. Який вплив мають товариші на вашу дитину?

7. Чи проводите ви час цілою сім'єю? Як саме?

8. Назвіть ваші родинні традиції.

Батьківські збори

Протокол №____

«___ » _______ ________ р.

Присутні_______________________         Відсутні_______________

Питання для обговорення ____________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Тези виступу класного                                       Питання, зауваження,
 керівника                                                                  пропозиції    батьків.

                                                                            

                                                                                                                                                                 

Рішення _____________________________________________
_______________________________________________________________

________________________________________________________________

Результати голосування:

«за» - _________. «проти» - ___________. 
«утримались» - ______________

Головуючий зборів

Секретар зборів

                         Зразок педагогічної характеристики 

                             Педагогічна характеристика

                                    Іванюка Петра Сергійовича,

                                12.03.1999 року народження,

                               учня ___ класу  Писарівського                                                     НВК  "ЗШ І-ІІІ ст. - ДНЗ"  

                                Кодимської районої ради

                                 Одеської області

    Іванюк Петро навчається у школі з першого класу. Зарекомендував себе як (старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний) учень. Має навчальні досягнення (високого, достатнього, середнього, низького)рівня. Навчається (в повну міру своїх сил, не в повну міру, потребує постійного контролю, не виявляєзацікавленості до навчання, навчається погано). Має довільну (зорову, слухову, механічну, змішану)пам’ять, (гарно, добре, швидко, повільно) запам’ятовує навчальний матеріал. Виявляє (логічне, образне, конкретне, творче) мислення. Багато читає. Вміє самостійно працювати з книгою, заучувати матеріал, контролювати себе. Має здібності до вивчення (вказати предмети) (Надає перевагу предметам гуманітарного циклу, має широкий кругозір, любить читати). На уроках завжди (уважний, активний, байдужий, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам).

(Учень неуважний, а тому не швидко переключається із одного виду діяльності на інший, не вміє швидко зосереджувати увагу на суттєвих фактах, не вміє розподіляти увагу. Програмний матеріал засвоює після багаторазового пояснення вчителя, може відволікатися при поясненні матеріалу. Має хорошу пам'ять, проте  запам’ятовує матеріал і відтворює його при допомозі вчителя.) (Вміє самостійно працювати з книгою, але заучує матеріал повільно, оскільки часто відволікається.)

Має добрий загальний розвиток. (Фізично здоровий і розумово розвинений). (Має фізичні вади, інколи скаржиться на стан здоров'я).

До виконання громадських доручень ставиться (сумлінно, відповідально, недбало). Був обраний (вказати громадянську посаду). Брав активну участь (у громадському житті школи та класу, у роботі учнівського самоврядування, у культмасових заходах, у спортивному житті школи). Був учасником (шкільної, міської,обласної) олімпіади, конкурсу, турніру, нагороджений (дипломом, почесною грамотою, медаллю).  Дотримується режиму дня, реагує на похвалу чи осуд вчителя, любить малювати.

Характер (емоційний, вразливий, скромний, веселий, товариський, стриманий, врівноважений, розсудливий, дисциплінований, самостійний, артистичний, швидкий, непосидючий,вразливий, дратівливий, може конфліктувати з однокласниками, піддається чужому впливу чи ні). Правила поведінки (завжди свідомо виконує, не завжди, виконує на вимогу вчителя, ігнорує, має порушення дисципліни, схильний до протиправної поведінки). Користується повагою серед викладачів. Має авторитет серед товаришів. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями.

Батьки приділяють належну увагу вихованню сина (не приділяють уваги, нехтують вихованням, погано впливають та інше). (Вихованням дитини займається бабуся).

Характеристика видана для подання за місцем вимоги.

Класний керівник     (підпис)

Директор НВК          (підпис)